Лекція 3. Рівень цілісного тексту

​Лекція 3. Рівень цілісного тексту

1. Модель тексту

2. Заголовок худонього тексту

3. Інтродуктивний блок: вступ, передмова

4. Інформативний блок

5. Завершальний блок

1. Модель тексту

Структура тексту тричленна: вступна частина, основна та заключна.


Модель тексту — це певна послідовність К-блоків (конструктивних блоків), до яких належать: вступний (інтродуктивний), основний (тематичний) і завершальний (інферативний), об’єднані відповідними відношеннями.


Структура художнього тексту дещо складніша, але й там традиційно виділяють такі К-блоки, як експозиція, фабульні блоки (зв’язка, кульмінація), розв’язка. Однак тут впливову функцію виконує не завершальний К-блок, а весь текст загалом, хоча можлива побудова художнього тексту і за такою схемою: завершальний блок такого жанру, як байка, традиційно містить у собі мораль і може стояти на початку.

2. Заголовок худонього тексту

Заголовок у художніх творах має факультативне значення.
Може бути відсутнім у поетичних текстах, але обов’язковий у великих епічних полотнах, новелах, оповіданнях, повістях, драматичних творах.

Заголовок та його еквіваленти виконують дві найважливіші функції: творення тексту та встановлення контакту з читачем.

Заголовок, на думку О. Траченко та Є.Бортняк, проходить три етапи: на першому сприймається узуальне значення мовних знаків, які складають заголовок. Це значення попередньо готує читача до сприйняття та розуміння тексту, що є першим кроком “нульового циклу” його аналізу. На другому етапі сприймається смисл заголовка, що становить основу побудови “читацької моделі” тексту або попередньої гіпотези. Третій етап — завершальний. Це сприйняття смислу заголовка на його виході з тексту.

Заголовок як текстова одиниця — зовнішній індикатор тексту і може здійснювати найважливіші функції: текстоутворювальну та текстооформлювальну. Він може бути основним засобом введення тексту в загальномовний і позамовний контекст і пов’язувати, з одного боку, текст з екстралінгвістичною ситуацією, а з іншого — адресанта й адресата.

​У творі заголовок виступає своєрідною тезою самого корпусу тексту, зміст якого завершено щодо змісту заголовка. Як специфічний смисловий і психосоціолінгвістичний вузол, ядро ідеї твору, заголовок є ключем до змісту. Він імпліцитно чи експліцитно “виражає основний задум, ідею, концепт творця”, “окреслює ту домінанту, яка становить “прагматичний фокус усього твору”.

Будучи структурно-семантичним елементом тексту, заголовок виконує передусім комунікативну (інформативну) функцію. Читачі наголошують на величезному значенні заголовка у сприйнятті, розумінні та інтерпретації тексту. Для певної кількості читачів значну роль відіграє зовнішня яскравість, привабливість, своєрідність заголовка, тому не менш важливою є експресивна функція заголовків. Вона надає особливого значення заголовку як засобу психологічного впливу на адресата, бо привертає увагу і забезпечує творче сприйняття інформації. Експресивність притаманна заголовкам, в які вводяться імена персонажів, про котрих ідеться в подальшому викладі. Часто велику зацікавленість викликають заголовки, що містять будь-який крилатий вислів, приказку, відому цитату. Заголовки можуть мати і проблемний характер. Вони порушують певне питання, висувають перед читачем (адресатом) проблему чи альтернативу, яку він повинен вирішувати разом з автором у процесі сприйняття тексту. В такий спосіб адресат залучається до процесу співтворчості. Проблемні заголовки є ефективним засобом активізації читацької діяльності і виконують функцію стимулювання пізнавальної активності. Не менший ефект справляють заголовки, що виконують імперативну функцію. Через такий заголовок адресат отримує чітку настанову, рекомендацію, керівництво до дії, обґрунтування яких подається у тексті. Впливаючи на адресата категоричністю, імперативний заголовок жорстко корегує процес сприйняття інформації.

​У художньому тексті заголовок ніколи не стоїть осторонь від текстового розгортання. Він так або інакше “задіяний” у лексичне поле твору, трансформується митцем у потрібному для нього ракурсі.

Найпростіше задіяні в художньому тексті заголовки — власні імена “Харитя” (М. Коцюбинський), “Маруся”, “Горпина” (Марко Вовчок). Заголовки у художніх творах часто однослівні: “Наймичка” , “Кавказ” , “Сон” , “Доля” , “Муза” , “Слава” (Т. Шевченко); “Козачка”, “Ледащиця” (Марко Вовчок); “Новина” (В. Стефаник); “Сміх”, “Лялечка” (М. Коцюбинський); “Земля” , “Людина” , “Царівна” (О. Кобилянська); “Волинь” (У. Самчук); “Хазяїн”, “Суєта” (І. Карпенко-Карий), але можуть бути виражені й словосполученнями: “Конотопська відьма” (Г. Квітка-Основ’яненко); “Кайдашева сім’я” (І. Нечуй-Левицький), “Сто тисяч” (І.Карпенко-Карий); “Перехресні стежки” (І. Франко”); “Камінний господар” (Леся Українка); “Для загального добра” (М. Коцюбинський); “Жовтий князь” (В. Барка). Рідше — це структура речення: “Хіба ревуть воли, як ясла повні” (П. Мирний); “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці” (М. Старицький); “У неділю рано зілля копала” (О. Кобилянська) та ін. Заголовки органічно вписуються письменником у контекст і виконують важливу роль у художньому творі. Передусім це роль цементуюча, “каркасна” в будь-якому тексті.

​“Заголовок — це цілий світ, де повинні жити твої герої, нехай він не істинний, а лише породжений твоєю уявою, але це справжній світ, де є свої закони, свої протиріччя і де існують свої межі, чітко позначені саме назвою — заголовком” (П. Загребельний).

“Письменник має право брати назву, орієнтуючись на побічні лінії, другорядні мотиви сюжету чи теми. Починається дуже цікавий лабораторний процес, так би мовити, повторного збагачення п’єси через назву. Знайшовши ключ назви в такому другорядному, побічному мотиві п’єси, драматург починає розвивати і посилювати цей мотив назустріч назв" (І. Кочерга).

3. ​Інтродуктивний блок: вступ, передмова

Інтродуктивний (вступний) блок у текстах різних стилів називається по-різному: вступ, передмова, переднє слово, від автора, пролог, зачин, прелюд (прелюдія), преамбула тощо. Ці частини — факультативні.

У художніх текстах натрапляємо ще й на прелюд (своєрідний вступ до поеми) й інтродукцію (другий вступ, що містить екскурс в історію). Ці терміни переважно позначають вступи до музичних творів, однак почали вживатися й у художніх.

У художніх текстах можна натрапити й на зачин. Це вступ, початок в епічних фольклорних творах (билинах, думах, історичних піснях). Зачин має традиційну форму, розпочинається найчастіше вигуком “ой” , вказує на місце або час дії, готує читачів (слухачів) до сприймання подальшої розповіді. Від зачину слід відрізняти заспів — своєрідний початок народних дум, який, зазвичай, не має зв’язку з подальшим розгортанням подій у творі.

​4. Інформативний блок

У художніх розгортається ланцюг подій, пригод і випадків, тобто фабула. Вона може збігатися із сюжетом, якщо події подано в хронологічній послідовності, або не збігатися, якщо сюжет порушує цю хронологію (наприклад, у творах Панаса Мирного).

В оповіданнях і повістях здебільшого однолінійний сюжет. У великих за розміром творах (романах, деяких повістях) він може бути багатолінійним: кілька сюжетних ліній, пов’язаних із життям персонажів, розгортаються паралельно.

5. Завершальний блок

Завершальний (або інферативний) конструктивний блок також має свої особливості, і може, залежно від стилю тексту, виступати у вигляді післямови, епілогу, висновків тощо. Так, післямова — це додаток до твору, вміщений наприкінці книги, в якому автор подає часом якісь міркування про написане або вказує на використані ним матеріали, на прототипів окремих персонажів.
Епілог — заключна частина твору, в якій розповідається про долю головних персонажів після того, коли основні протиріччя між ними розв’язані (після розв’язки).

Multiple Choice

Хто придумував близько сотні заголовків до кожного свого оповідання, а потім викреслював їх один за одним

• Е. Хемінгуей

• К. Гамсахурдія

• E.Золя

Multiple Select

Оберіть функції заголовка:

• стмулювання пізнавальної активності

• імперативна

• експресивна

• комунікативна

• текстоутворювальна і текстоформувальна

Multiple Choice

своєрідний початок народних дум, який, зазвичай, не має зв’язку з подальшим розгортанням подій у творі

• зачин

• заспів

• прелюд

• інтродукція

Multiple Choice

вступ, початок в епічних фольклорних творах

• зачин

• заспів

• прелюд

• інтродукція