Безсполучникове складне речення

Безсполучникове складне речення є в рядку

• Отець Яков подивився, потім повів очима вгору по стіні, зітхнув, скрутнув головою і нічого не сказав.

• Покуть, де за традицією мали рясніти образи, був зовсім порожній.

• Роман йшов улицею: йому треба було до тестя.

• Василь Кравчина, поранений в руку, одступав по дорозі з групою добре озброєних бійців, і тяжкий сором і гнів розтинали його душу.

Безсполучникового складного речення немає в рядку

• Отець Лісовський лякав гріхами й грозив карами всім без винятку, він чіпляв гріхи до всього сущого …

• Виснажилися студені джерела, задихнулася від спраги річка й померла.

• Марно воркують лагідні горлиці, тривожно голосять одинокі зозулі.

• Пропливали широкі сірі неорані українські лани, розбиті возами, зруйновані міста і чорні вікна спалених домів.

Із чотирьох частин складається БСР ( розділові знаки пропущено)

• Гуде ліс сухо подзвонюють мідним листом дуби співають сосни у високості під ногами тугі мов литі жолуді.

• Поволі чвалали курними степовими шляхами сірі воли рипіли вози погейкували погоничі.

• Замовкла пісня поклав Музикант флейту на лаву й пішов до хати.

• Частина саду являє собою крутий рельєф вона найменш упорядкована й справляє враження екзотичного лісу.

Між частинами БСР необхідно поставити кому (розділові знаки пропущено)

• Отаман мене не скривдить чоловік він шанований.

• На зеленій траві білі чайки сидять білі свічі горять на тарелях латать.

• Тільки піде дощ одразу все оживає навкруги.

• Трубив у свій ріг буяла весна.

Між частинами БСР замість крапки з комою треба поставити тире

• Вона й сіла коло вербового кореня дуплинастого, схилила голову на білую ручку; взяли її думки та гадки.

• Серце стисло; до горла підкотився клубок.

• На порозі стоїть бабуся; навкруги тиша; скрізь ясно; з гаїв холодок дише.

• Росла, росла дівчинонька та й на порі стала; ждала, ждала козаченька та й плакати стала.

Пунктуаційну помилку допущено в рядку

• Могутні крила розпростуються для лету; їх не спинить ніяка сила у світі.

• Верби сплакували листям, їхні золоті сльози гнало за водою.

• Чайка сідає у воду – чекай доброї погоди.

• Від серця відлягло: хмара покотила за обрій важкі громи, викрешуючи довгі блискавки.

Правильно розставлено розділові знаки в рядку

• Пройшовши по небу, тепла, тиха червнева ніч стала оволодівати й землею: безмежний степ став ущухати, корився, ніжніша.

• До самого виру під’їжджати небезпечно; підмиває лід.

• Дощик перестав: усе навколо запахло, посвіжішало, заблищало.

• Я підбіг до чайки, узяв її за крило: пташка була ще тепла, між білим пір’ячком на грудях чорніла ранка.

Між частинами БСР треба поставити двокрапку в рядку (розділові знаки пропущено)

• Художній живопис Григора Тютюнника виникав на ґрунті народного життя звідси письменник черпав прикметні риси своїх героїв, сюжети й багатство мови.

• Рослинний і тваринний світ ховав у собі багато такого цікавого, невичерпного кожен день вражав усе новими несподіванками.

• Не повернуть минулого ніколи воно пройшло і вже здається миттю.

• Прийшла й сіла кінець стола своїми білими руками меду батькові наливала й розмовляла.

Між частинами БСР треба поставити замість коми двокрапку в рядку

• Від барвистої небесної дуги залежить якість і кількість живлющого дощу, саме вона, веселка, набирає для нього воду з річок.

• Ніщо тут не обмежує тебе, ніхто нікуди не підганяє.

• Тим часом вітер потужно роздимав полум’я, багряне гаддя де-не-де проповзало поміж людей, рвалося вперед…

• В один край від табору тяглися поля, у другий – залягав рівний, як море, одвіку неораний степ.

Пунктуаційну помилку допущено в реченні

• Роман йшов і розважав щось; думки снувалися по його голові, як човни поміж основою.

• Глибше орати – більше снігу мати.

• Послався зелений барвінок, голубо зацвів; червоніє зірка; повився горобиний горошок…

• Світ підлягає суворій необхідності, зима відповідає літу, весна – осені.