Австралія

Австралія

Австралія (7,6 млн км²) — найменший материк планети, який утримує за собою звання найвіддаленішого, найнижчого та найрівниннішого, найспокійнішого у тектонічному відношенні материка (відсутні землетруси та вулканізм), найпосушливішого та найменш заселеного материка. На материку відсутні області сучасного зледеніння. Біля східних берегів Австралії знаходиться найбільший кораловий риф світу — Великий Бар’єрний риф. Споруда простягається на 2600 км і займає 348 698 км² поверхні океанічного дна.
Австралію називають «країною навпаки», при просуванні на південь холоднішає, а на північ — теплішає, січень у нас місяць зимовий, в Австралії — літній. В Австралії найбільше у світі пасовище (його називають ранчо) має таку площу, як одна з європейських країн — Бельгія.

Австралія повністю знаходиться у Південній півкулі. Вона розташована майже в тих географічних широтах, що й Південна Африка, тобто її майже посередині перетинає Південний тропік.
Крайньою північною точкою Австралії є мис Йорк, крайньою південною — мис Південно-Східний. Відстань між ними становить близько 3500 км. Крайньою східною точкою є мис Байрон, західною — мис Стіп-Пойнт. Вони знаходяться на відстані близько 4000 км одна від одної.

Африка й Австралія схожі між собою і за особливостями обрисів берегів. Вони розчленовані дуже слабо. Тому в Австралії замало заток, сприятливих для будівництва портів. Існує лише дві великі затоки — на півночі це затока Карпентарія, на півдні — Велика Австралійська.

Клімат в Австралії так, як і на півдні Африки та Південної Америки, — тропічний пустельний.

Австралія — материк спекотного та сухого клімату зі значними добовими та річними коливаннями температури повітря. Жаркий район із січневою температурою вище +40 °С — на північному заході. Абсолютний максимум температури — +53,1 °С — спостерігали у Квінсленді (Клонкарр). Особливо різкі добові перепади температур тут узимку у внутрішніх районах материка. Абсолютні мінімуми температури у внутрішніх районах Австралії падають до -4...-6 °С. Морози стійкі лише в Австралійських Альпах, де відзначено температуру до -22 °С. Температура повітря в Австралії підвищується під час просування у напрямку на північ, а не навпаки. І, звісно, коли на Україні спекотне літо, в Австралії — зима.

Північну частину характеризують рухи повітря мусонного типу. А вздовж східного узбережжя Австралії проходять теплі течії, які посилюють вплив пасатів, що формуються в океані, тому тут випадає трохи більше опадів, ніж над рештою території. Холодна Західно-Австралійська течія посилює вплив сухого тропічного повітря на заході та дещо знижує температуру. Під впливом течії Західних Вітрів і переважанням панівних західних вітрів формується клімат острова Тасманія.

У південно-східній частині, де знаходяться Австралійські Альпи, у горах дещо холодніше, ніж біля їхнього підніжжя. Взимку тут навіть випадає і лежить сніг. Крім того, східні схили Вододільного хребта затримують повітряні маси, що рухаються з Тихого океану. Тому тут випадає від 1000 до 2000 мм опадів за рік.

Такому розподілу опадів сприяє ще й те, що над більшою частиною Австралії, як і в Південній Африці, пасати дмуть у напрямку з південного сходу на північній захід. Формуючись над океаном, ці вітри віддають вологу схилам Великого Вододільного хребта, а у внутрішніх районах материка дощів випадає дуже мало.

Австралія розміщена в тих самих кліматичних поясах, що й Південна Африка. Африка в цих широтах має меншу протяжність із заходу на схід. Вища, ніж у Південній Африці, температура пояснюється також тим, що поверхня Австралії значно нижча над рівнем моря.

У субекваторіальному кліматичному поясі розташовано північну частину Австралії (приблизно північніше 20° пд. ш.). Клімат характеризують температура +20...+28 °С і чергування літніх вологих і зимового сухого сезонів. Улітку тут панують екваторіальні повітряні маси, які приносять зливові дощі. Взимку сюди надходить сухе тропічне повітря й опадів не буває.

Тропічний пояс простягнувся між 20° і 30° пд. ш. Сухе тропічне повітря панує на більшій його частині протягом усього року. Влітку температура повітря у внутрішніх районах досягає +43 °С. Лише на східне узбережжя, де дмуть південно-східні пасати, надходять вологі повітряні маси з Тихого океану. Випаданню дощів сприяє також тепла Східно-Австралійська течія, яка проходить уздовж узбережжя. У центрі і на заході цілий рік панує сухе тропічне повітря. Влітку температура повітря +30 °С, іноді й вище, взимку +10...+15 °С. На західному узбережжі через холодну течію температура повітря нижча.

У районі річки з тимчасовим водотоком Купер-Крік за рік може випасти 100 мм опадів. Потім протягом 6-7 років дощів немає узагалі. Потім настає дощовий рік і випадає до 1000 мм опадів — справжня катастрофа для цих територій.
Кліматичні умови субтропічного пояса, який знаходиться на південь від 30° пд. ш.. Влітку тут на більшій частині території панує тропічне повітря, взимку — помірне. Температура повітря в січні коливається +20..+25 °С. У липні тримається близько +10...+15 °С. На Пд. Зх. сформувався середземноморський клімат із сухим літом і вологою зимою. На Пд.Сх., де опади досить рівномірно розподілені протягом усього року, сформувався субтропічний клімат із рівномірним зволоженням.

У помірному кліматичному поясі знаходиться острів Тасманія. Зима тут порівняно тепла, із сильними західними вітрами. Літо не жарке. Опадів випадає близько 1000 мм на рік, що зумовлено впливом панівних вітрів, які формуються над поверхнею течії Західних Вітрів.

Сухість клімату зумовила те, що в Австралії мало річок. Більшість річок Австралії на карті зображено пунктирною лінією. Це означає, що вони пересихають. Лише на південному сході протікає найповноводніша річка Муррей.

Найвідоміша права притока Муррею річка Дарлінг протяжністю більша, ніж річка, в яку вона впадає. Але Дарлінг маловодна і в сухий період року може пересихати.

У більшій частині Австралії річки не мають стоку в океан, тобто належать до басейну внутрішнього стоку. Річки, що пересихають, в Австралії називають кріками. Серед рудих дюн і скельних виступів на схід від центру Австралії, як марево, виникають раптом дерева. Ростуть вони тут завдяки дивовижній річці Купер-Крік, витоки якої знаходяться на Великому Вододільному хребті, Саме вона живить водою ці дерева під час повеней, розтягнувшись у довжину на 2 тис. км і прямуючи до озера Ейр. Згодом Купер-Крік перетворюється на могутній водотік. В окремих місцях вода утворює великі озера завширшки понад 30 км. Але настає сухий сезон і Купер-

Крік зникає, ніби ховається під землю від нестерпної спеки. На поверхні залишається лише слід у вигляді мілких озерець. Про те, що під випаленою землею є вода, свідчать лише величаві евкаліпти, які ніби позначають береги дивовижної річки.

У центральній частині Південної Австралії розташовано чимало великих солоних озер. Їхня площа досить умовна, оскільки, наприклад, улоговина озера Торренс повністю за останні 150 років заповнювалась водою лише один раз, а це друге за розмірами солоне озеро Австралії.

Протягом усієї першої половини XIX ст. австралійці були впевнені, що в центрі материка знаходиться велике внутрішнє море.

Геологи виявили в центрі Австралії потужні водоносні шари — Великий Артезіанський басейн. Він залягає на глибині до 1200 метрів у величезному прогині земної кори. У районі озера Ейр підземні води виходять на поверхню у вигляді мінеральних джерел. Це один із найдивовижніших австралійських пейзажів — білі піски пустелі та невеликі Зелено-блакитні залисини джерел, де на поверхню землі просочуються ці води.

Найбільші півострови — Арнем-Ленд і Кейп-Йорк — знаходяться на півночі. Вузька Торресова протока відділяє Австралію від другого за площею острова Землі — Нової Гвінеї. Цей острів за площею більший, ніж Україна. На півдні Бассова протока відокремлює від материка великий острів Тасманія.

Із заходу Австралія омивається Індійським океаном, зі сходу — Тихим. На півночі та північному заході знаходяться мілководні Арафурське та Тиморське моря. З північного та південного сходу материк омивають води більш глибоких Коралового та Тасманового морів. У Кораловому морі, вздовж північно-східного узбережжя материка, простягнувся найбільший у світі кораловий риф, який має протяжність понад 2 тис. км, — Великий Бар’єрний риф. Він поступово звужується на північ убік Південного тропіка. Безліч островів і обмілин стають тут суходолом під час відпливів і ускладнюють судноплавство в цьому районі.

Першими сюди припливли голландці. У першій половині XVII ст. вони дослідили північне, західне та південно-західне узбережжя материка. Голландський мореплавець Абель Тасман у середині XVII ст. обійшов Австралію з півдня і відкрив великий острів, який пізніше назвали його ім’ям.

Майже одночасно з голландцями 1606 р. іспанська експедиція відкрила Торресову протоку.

У 1688 р. британський пірат, художник і письменник Дампір

Мореплавець Джеймс Кук 1770 р.
Австралія - британські володіння.

У 1792 р. англійський дослідник Метью Фліндерс
півострів Йорк, Великий Бар’єрний риф Саме Фліндерс уперше назвав материк Австралією.

Австралія перетворилася на величезну колонію без колючого дроту й охорони, а найбільше місто Австралії — Сідней — виникло як колонія каторжників.

До речі, за останні 200 років на материк було завезено 160 000 ув’язнених, а сьогодні Австралія — це країна, у якій найменше порушують закон.
«Золота лихоманка» дала могутній поштовх у дослідженні й освоєнні материка, розвитку економіки Австралії.

В Австралії, як і в Африці, більшу частину площі материка займає докембрійська платформа з давнім і стійким кристалічним фундаментом. Її західна частина — Західно Австралійське плоскогір’я — трохи піднята. У межах плоскогір’я здіймається хребет Хамерслі з найвищою точкою 1236 м над рівнем моря. Плоскогір’я розбите долинами пересихаючих річок, які течуть в океан із сходу на захід. У багатьох місцях на поверхню виходять давні кристалічні породи, вік яких — кілька мільярдів років.

Австралія — найнижчий материк планети.

Дуже зруйновані часом хребти, наприклад, Макдоннелл, із висотою до 1510 м, підносяться в центральній частині материка. Далі на схід поверхня починає поступово знижуватись, а в районі озера Ейр місцевість лежить на 16 м нижче від рівня моря. Кристалічний фундамент перекритий тут товстим шаром осадових порід.
Центральна рівнина — найнижча і найпласкіша частина материка. Вона складається з морських і річкових відкладень, піску та глини. Висота її не перевищує 100 м, а деякі западини розміщені нижче океану на 10-12 м. «Червоним серцем Австралії» називають пустелю Вікторію та Велику Піщану пустелю їхня поверхня справді має червоний колір, що зумовлено сполуками заліза, на які багаті піски пустель.

Пустелі Австралії незвичайні. Рослини (колючі чагарники з низькорослих евкаліптів) тут так тісно переплетені, що місцями утворюють важкопрохідні хащі.

На Пд.Зх., за триста миль від центру Австралії, розташована знаменита скеля Айєрс-Рок. Висота скелі від підніжжя сягає 300 м, а периметр підніжжя— 11 км. Це найбільший на планеті моноліт, вигляд якого вражає. Айєрс-Рок знаходиться серед рівнинної пустелі і, залежно від часу дня, змінює колір від червоного до рудого.

Для корінних жителів Австралії аборигенів це святе місце. Кожну ділянку цієї дивовижної гори, кожну велику тріщину на її тілі пов’язано в аборигенів із певним епізодом у їхній міфології про створення світу.

Східну окраїну материка займають невисокі, дуже зруйновані гори, що утворилися у палеозої, а в епоху альпійської складчастості розбиті розломами та підняті. Хребти невисокі, з куполоподібними вершинами із середньою висотою 800-1000 м. Землетрусів, діючих вулканів, гірських льодовиків тут немає. Великий Вододільний хребет із найвищою вершиною Косцюшко (2230 м) знаходиться в південно-східний частині Австралії в Австралійських Альпах. Середня висота Австралійських Альп 2000 м. Пологі західні схили розділені улоговинами, у деяких місцях збереглися конуси згаслих вулканів.колючими чагарниками з низькорослих евкаліптів

Важливими для розвитку господарства країни сьогодні є величезні родовища залізної руди. Для розробляння її запасів і руд інших металів Австралії потрібні неабиякі додаткові витрати. Це пов’язано з пустельним, дуже жарким кліматом на материку. Вміст чистого заліза в руді досягає тут 65-70 %. Тож попри те, що Пілбара знаходиться в пустелі, де взимку температура повітря досягає +38 °С, а влітку +50 °С, це родовище активно експлуатують.

Від півострова Кейп-Йорк до крайнього південного сходу знаходяться родовища алюмінієвих, олов’яних, титанових і поліметалевих руд. На півночі, півдні та в центральній частині Австралії розробляють родовища уранових руд світового значення. Вони є важливою сировиною для виробництва палива атомних електростанцій.

Як і Південна Африка, Австралія має чималі запаси нафти, газу та кам’яного вугілля. Буре вугілля видобувають на півдні материка поблизу міста Мельбурн, кам’яне вугілля — на східному узбережжі материка. Поклади нафти й газу виявлено в декількох місцях: на сході, півдні та в центрі материка.

Евкаліпт має розгалужену кореневу систему, яка глибоко проникає в землю і ніби насосом витягує із землі воду своєю могутньою кореневою системою. Ця особливість дозволила людям використовувати евкаліпти як природний осушувач заболочених земель у деяких країнах світу, в тому числі в Європі.

Як декоративна рослина дерево потрапило сюди 1877 р. Пізніше з’ясували, що коріння евкаліпта виділяє речовини, які пригнічують інші рослини та призводять до їхньої загибелі.
На національній емблемі Австралії зображено, крім евкаліпта, ще й акацію. Австралійські акації належать до родини мімозових. Окремі їхні види можна бачити в наших ботанічних садах. Усього їх налічують 750 видів. Ростуть вони у субтропіках і тропіках. Понад 50 % усіх видів акацій родом з Австралії. Це і кущі, і великі дерева.

Гребеневий крокодил — один із найбільших на планеті. Його довжина досягає 6 метрів. Інколи здобиччю крокодила буває навіть акула.

Казуар. Птах має на голові роговий шолом, що захищає його від шипів і колючок, яких багато в тамтешніх лісах. Ці, схожі на страуса, птахи масою іноді понад 100 кг, досягають у висоту до 1,8 метра.

Казуар не може літати, але дуже швидко бігає. Цей птах досить агресивний і, потрапивши в небезпечну ситуацію, не тікає, а нападає, тому краще його не чіпати. Головна зброя казуара — сильні трипалі ноги з гострими кігтями, які здатні легко розпороти живіт мисливця одним ударом.

Триметровий тайпан. Раніше укус цієї змії майже завжди закінчувався для людей смертю. Тайпан полює на пацюків, які живуть поряд із людиною. За один випад він може вкусити півторасантиметровими зубами три-чотири рази.

Австралійська сітчаста коричнева змія. Вона полює на дрібних гризунів, яких найбільше у фермерських господарствах. Цей двометровий плазун виробляє небагато отрути, але вона є однією з найсильніших у світі. У момент небезпеки змія піднімає голову над землею подібно до кобри і вигинає шию на зразок латинської літери «S».

Австралійський лійковий павук (найотруйніший). Зуби самців здатні прокусити ніготь на нозі дитини. Павуки ховаються у тріщинах скель і фундаментів будинків.

Австралійські папуги лорі та різнобарвні птахи виконують ще й корисну роботу — вони запилюють рослини.

Кенгуру разом із страусом ему зображені на державному гербі Австралійського Союзу. Сірий, або велетенський, кенгуру стрибає у довжину до 14 м, а у висоту — на 3,2 м. Тварина може розвивати швидкість до 50 км на годину.

Під час повільного пересування кенгуру використовує не чотири, а п’ять точок опори. П’ятою слугує товстий м’ясистий хвіст. Якщо виникає потреба у швидкому пересуванні, кенгуру рухається стрибками. Свою силу самці демонструють під час поєдинків. Спираючись на хвости, забіяки обома ногами завдають сильних ударів. У хід ідуть і верхні кінцівки. Тоді кенгуру нагадують боксерів-аматорів.

До переселення в Австралію європейців справжніх ссавців в Австралії не було. Нині лише на цьому материку зустрічаються дивні яйцекладні ссавці. Качконіс і єхидна. Вони відкладають яйця як птахи, але своїх немовлят вигодовують як ссавці.

Природні зони. Вздовж східного та північно-східного узбережжя материка простяглася зона вологих вічнозелених лісів, яка знаходиться у субекваторіальному кліматичному поясі. Далі на захід лежить зона саван і рідколісся, яка займає найбільшу площу цього кліматичного поясу. Зона напівпустель і пустель у центральній і західній частинах материка займає більшу частину тропічного кліматичного поясу. Крім того, савани та рідколісся — це майже вся північна, східна та крайня частини на південному заході Австралії.

У зоні вологих вічнозелених лісів панують різні види фікусів і пальм, що ростуть серед високої соковитої трави. Трапляються пляшкові дерева, які зовні нагадують і баобаб, хоча нічого спільного з ним не мають. Стовбури цих дерев складаються з вологих м’яких волокон, якими годують велику рогату худобу в посушливий період. У нижній частині стовбура міститься достатня кількість води, щоб угамувати спрагу. Використовують її для задоволення спраги й люди, тим більше, що вона приємна на смак.

У зоні саван і рідколісся на півночі материка зустрічаються баобаби, родичі відомого африканського дерева, в якому також міститься багато вологи. Аборигени знали про це і здавна навчилися за допомогою дерев’яних трубочок добувати з них воду.

У природних зонах саван, рідколісся, пустель і напівпустель у північній частині материка ростуть дерева, які містять багато води в кореневій системі або гілках. Розрізаючи їх у довжину і, ставлячи «догори ногами» у горщик чи кухоль, можна за декілька годин одержати шар води товщиною 5-7 см. Це чиста, свіжа вода з приємним смаком.

Напівпустелі та пустелі тропічного кліматичного поясу Австралії відрізняються від пустель Африки. Місцевість тут укрита заростями чагарникових видів, колючками акацій і евкаліптів. В Австралії такий чагарник називають скребом. Чагарникова рослинність у пустелях Австралії сформувалася тому, що тут, як ми вже сказали, близько до поверхні залягають ґрунтові води. Довге коріння чагарників сягає води, і дозволяє колючим чагарникам вижити навіть тоді, коли опадів у пустелі немає роками. На піщаних горбах і виходах на поверхню кам’яних порід рослинність майже зовсім відсутня.

Природна зона вічнозелених твердолистяних лісів і чагарників знаходиться в межах східного, південно-східного та південно-західного узбережжів материка та на півночі Тасманії. Там на бурих і червоно-жовтих фералітних ґрунтах і берегових рівнинах ростуть евкаліптові ліси. У південній частині цих лісів росте вічнозелений бук.

Вертикальна поясність лише в Австралійських Альпах. У червні-серпні тут буває холодна сніжна зима. Ліси змінюються луками альпійського типу. Це — найзаселеніший район материка. Великий Вододільний хребет (Східноавстралійські гори) — єдина гірська країна Австралії. Східні схили, що зазнають впливу пасатів, укрито гірськими вологими лісами. Західні, розташовані в дощовій тіні, зайняті рідколіссям і сухими степами.

Зона мішаних лісів сформувалася тільки на острові Тасманія, південна частина якого заходить у помірний пояс. Там поруч із вічнозеленими листяними деревами (евкаліптом, південним буком) ростуть і хвойні (червона новозеландська сосна), а також деревоподібні папороті. Температура зимових місяців на плато і в горах тут нижча за 0 °С.

У минулому майже всю Тасманію було вкрито непрохідними лісами. Нині вологі гірські ліси з евкаліптів і хвойних дерев збереглися лише в горах. Тут росте деревоподібна папороть у поєднанні з альпійською рослинністю.

Основними типами ґрунтів на острові у помірному поясі є бурі лісові. У горах переважають опідзолені та гірсько-лучні ґрунти. Тасманійський вовк, або тигр, мав велику голову із чутливим носом, величезну пащу і зуби, схожі на собачі. Але шкіра з короткою та жорсткою шерстю не схожа була ні на вовчу, ні на собачу. Вона була рудуватою, з поперечними смугами, які нагадують смуги тигра. З’ясували, що і зубів у цієї тварини не сорок два, а сорок шість. Вражав і хвіст дивовижної тварини. Він широкий у частині біля тулуба, довгий і нагадує хвіст кенгуру. І недивно. Кенгуру для тасманійського вовка набагато ближчий родич, ніж вовк чи шакал. Це єдиний у світі великий сумчастий хижак. Звинувативши тасманійського вовка в знищенні овець, люди почали безжалісно знищувати його. Останні сумчасті вовки вже загинули: один від кулі 1930 р., другий — від старості у приватному зоопарку найбільшого міста Тасманії Хобарта. Але зрідка надходять повідомлення, що сумчастого вовка бачили в лісах острова. У Тасманії зберігся ще один хижак — сумчастий диявол.

Зміни природи материка людиною
кролі. У 1859 р. до Австралії було завезено з Англії декілька десятків цих милих створінь.
Але за нових для них умов південноамериканські жаби перестали звертати увагу на комах-шкідників і почали поїдати корисну рослинність. Нащадків однієї самки можна обчислювати сотнями тисяч.
Агресивно почали поводитися в Австралії і деякі завезені сюди рослини. Наприкінці XIX ст. на материк із Бразилії завезли кактуси. їх використовували як колючі огорожі. Але, як це часто буває, за нових умов кактуси почали бурхливо розростатися і до 1925 р. вкрили територію площею понад 260 тис. км². Для порівняння: площа наших сусідів Білорусі та Румунії відповідно дорівнює 207,6 і 237,5 тис. км².

Кактуси засмічували дедалі більші площі родючих земель. Ось тут і виручила кактусова міль, завезена з тієї самої Бразилії. Ненажерлива гусінь молі з’їдала кактуси до самого коріння. Після семирічних мук і постійних утрат австралійці святкували перемогу. З вдячності тоді й було в долині річки Дарлінг споруджено пам’ятник кактусовій молі.

Об’єкти Світової природної спадщини ЮНЕСКО в Австралії.
Більшу частину Австралії займають пустелі та напівпустелі, тому найбільший національний парк Австралійського Союзу — Грейт-Вікторія-Дезерт — розташований саме тут.

Взагалі, в країні безліч національних парків. Австралійці дуже обережно ставляться до своєї природи, намагаються всіляко її оберігати, а уряд країни щороку виділяє для цього чималі кошти. Мабуть, найвідомішим у світі є національний парк Улуру. Це пов’язано з тим, що саме на його території перебуває найбільший у світі кам’яний моноліт заввишки 348 м — Айерс-Рок. Його можна обійти з усіх боків, пройшовши 9 км. Місцеві аборигени вважали цей камінь своєрідним «пупом світу». З ним пов’язано чимало легенд, зокрема про походження світу та самих аборигенів. На скелі безліч петрогліфів, тобто малюнків на камені.

Охороняють у країні й інше світове природне надбання — Великий Бар’єрний риф. Він простягнувся більш як на 2000 км уздовж східного узбережжя материка. Його добре видно навіть із космосу. Тут найрізноманітніший на планеті підводний світ.

В Австралії знаходиться і рідкісний підводний парк Грін-Айленд.

Населення Австралії 2015 р. становило майже 24 млн осіб. Переважно це нащадки переселенців із Великої Британії (80 %) і вихідці з багатьох країн Європи (у тому числі з України та Польщі) й Азії (китайці, індійці тощо). Тубільці — люди, які мешкали в певній місцевості, допоки там не з’явилися будь-які нові поселенці з інших частин світу, тобто корінні жителі континенту — австралійські аборигени — курі, яматджі, нунга, тунгар, муррі — становлять лише близько 2 % від загальної кількості населення. Австралія — один із небагатьох, разом з Африкою, регіонів світу, де серед місцевого населення, як і десятки тисяч років тому, живе традиція наскального живопису.

Добровільна імміграція з Англії набула грандіозних розмірів лише в 1820-ті рр., коли в Австралії стало швидко розвиватися вівчарство. Сьогодні Австралія має найбільше в світі поголів’я овець і в окремі роки дає 25 % світового виробництва вовни. Тут навіть проводять відомі на увесь світ конкурси стригалів — людей, які займаються стрижкою овечої вовни. Ще в далекому 1888 р. ця робота була механізована, але до сьогоднішнього дня на конкурсі обирають стригаля, який обстриже найбільшу кількість тварин, не поранивши при цьому жодної.

У містах проживає близько 90 % австралійців. Середня густота населення найнижча серед інших материків і становить близько 3 мешканців на 1 км². Розміщення населення територією континенту надзвичайно нерівномірне. Досить густо заселені лише східна та південно-східна окраїни материка. У центральній частині Австралії населені пункти фактично відсутні.

Найбільшими містами країни є Мельбурн, Сідней, Аделаїда, Перт.

Австралія — країна-материк. На території материка й острова Тасманія знаходиться лише одна держава — Австралійський Союз. Столицею її є місто Канберра. Це спеціально збудоване під столицю невелике, але дуже гарне місто. Сідней — це колишнє перше англійське поселення Порт-Джексон. Гордістю Мельбурна є ботанічний сад із розташованим у ньому будиночком, в якому народився і провів своє дитинство Джеймс Кук — один із першовідкривачів Австралії.

Кожне із цих місць хотіло бути столицею і не поступалося іншому. Якщо в Сіднеї сьогодні мешкає майже 4,5 млн, а в Мельбурні 4,08 млн мешканців, то в столиці країни Канберрі немає навіть і півмільйона мешканців. Унікальний дизайн та архітектурний план міста зі значними ділянками природної рослинності дозволили Канберрі отримати звання «bush capital» .
До 1900 р. в Австралії існувало 6 самоврядних колоній, які 1 січня 1901 р. об’єднались і стали Федерацією. Так утворилася держава Австралійський Союз. Це шоста за територією держава світу, 4/5 населення якої проживає на сході країни.

Австралійський Союз має потужну економіку і посідає перші місця у всіляких міжнародних рейтингах: тривалість життя населення, економічна свобода і захист громадян, якість життя й охорони здоров'я тощо.

Сьогодні в державі розвинено майже всі галузі господарства, які забезпечені власного енергією та корисними копалинами, дають продукцію, відому на весь світ.

Попри суворий для розвитку сільського господарства клімат, країна повністю забезпечує продукцією не лише себе, але є одним із найбільших у світі виробників зерна, ячменю, м’яса, вовни, цукру, тропічних фруктів тощо. З метою отримання більших врожаїв зернових в Австралії вирощують гібрид жита і пшениці — трітікале, який за умов клімату материка дає кращий урожай.

Україна й Австралія. Вважають, що першим українцем, який оселився на материку, був хворий матрос із корабля «Відкриття» полтавчанин Федір Зубенко. Це відбулося ще 1820 р. Сліди Зубенка губляться на материку і ніхто не знає про його подальшу долю. Серед інших українців-першопрохідців були емігранти зі Львова: лікар Джон Лоцький (прибув до Австралії 1832 р.), Казимир Кабат і Володимир Коссак, які працювали згодом у поліції.

Видатною постаттю в українсько-австралійських взаєминах лишається Микола Миклухо-Маклай, визначний мандрівник, океанограф та етнолог. У 1870-х рр. він досліджував Нову Гвінею й острови Малайського архіпелагу та зробив чималий внесок у вивчення тубільних культур і географії Австралії. Він певний час перебував у Сіднеї, де одружився з австралійкою.

Перша українська громада Південної Австралії була заснована у травні 1949 р. Сьогодні в Австралії мешкає майже 38 тис. переселенців із України та їх нащадків. Товариства українців у Австралії будують церкви, школи, дитячі садочки, клуби, концертні зали, фінансові кооперативи, друкують книжки, газети та журнали і таким чином зберігають українську культуру на такій відстані від своєї етнічної батьківщини. Австралія посідає провідне місце серед торговельних партнерів України в Океанії. Україна ввозить до Австралії добрива, судна, реактори ядерні, котли, машини. Австралійські товари, які ввозять в Україну, — це кам’яне вугілля, нафта і продукти її перегону — руди тощо. Дуже важливою є фінансова (інвестиційна) підтримка, яку надавала Австралія Україні. Це інвестиції в оптову та роздрібну торгівлю; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів; у сферу професійної, наукової та технічної діяльності; у сферу інформації та телекомунікацій. Варто також зазначати, що проблему міждержавного спілкування створює значна віддаленість континенту та те, що попри на встановлені ще 1992 р. дипломатичні відносини з Австралією урочисте відкриття першої дипломатичної місії Австралії в Україні відбулося 27 березня 2015 р.